За 200 років своєї історії цей форт пройшов шлях від берегової фортеці до сучасної військової бази, що поєднує активну службу, резерв та історичну пам’ять. У цій статті на new-york-yes.com ми відкриємо історію Форту Гамільтон у Брукліні: від будівництва у 1825 році до сучасної армійської бази, а також дізнаємось про його участь у війнах та еволюцію берегової оборони.
Від символічної атаки до неприступної фортеці
Історія Форту Гамільтон починається задовго до появи його кам’яних мурів. Ще 4 липня 1776 року, у день проголошення незалежності США, на місці майбутнього укріплення невелика американська батарея відкрила вогонь по британському кораблю HMS Asia. Це була радше символічна спроба зупинити флот, що рухався до Нью-Йорка. Корабель тоді зазнав незначних пошкоджень, а стратегічної ролі атака не відіграла. Невдовзі британці зайняли цю локацію після перемоги в битві за Лонг-Айленд. Втім, саме той епізод закріпив за місцем репутацію важливого військового пункту.
Новий імпульс до розвитку оборонної інфраструктури дала війна 1812 року. Після спалення Вашингтона стало очевидно, що узбережжя країни потребує серйозного захисту. Так з’явилася так звана «третя система» американських берегових укріплень, до якої увійшов і Форт Гамільтон.
Його закладенням у 1825 році керував інженер Симон Бернар — колишній соратник Наполеона Бонапарта, який після поразки Франції перейшов на службу до США. Вже за кілька років, витративши понад шість мільйонів доларів, фортеця була готова прийняти гарнізон.
Форт спроєктували як ключовий елемент оборони протоки Нарроуз — головного входу до гавані Нью-Йорка. Його форма нагадувала трапецію: широка сторона дивилася на воду, вузька — вглиб суші. Два яруси гармат, сухі рови, капоніри та редути створювали складну систему оборони, де кожен метр був продуманий для відбиття атаки. Особливу роль відігравав сусідній Форт Лафайєт, який стояв просто на рифі та прикривав підступи з моря.
Цікаво, що назву укріплення отримало не одразу. Хоча її вживали ще у 1820-х роках, офіційно форт назвали на честь Олександра Гамільтона лише у ХХ столітті.
Еволюція форту у другій половині XIX століття
Під час Громадянської війни в США Форт Гамільтон пережив нове стратегічне піднесення. Його гарнізон суттєво збільшили, а сама фортеця стала частиною ширшої оборонної системи. Разом з укріпленнями на Стейтен-Айленді форт контролював вхід до гавані Нью-Йорка, запобігаючи можливим атакам рейдерів Конфедерації.
Втім, його роль не обмежувалася лише зовнішньою обороною. У 1863 році, коли місто сколихнули масштабні заворушення, військові з форту були залучені до відновлення порядку. Укріплення тимчасово перетворилося і на табір для військовополонених. Але війна принесла не лише бойовий досвід, вона показала вразливість старих фортифікацій. Поява нарізної артилерії фактично поставила хрест на масивних цегляних стінах, вони більше не витримували масованого обстрілу. Відповіддю стала нова концепція оборони — гармати почали розміщувати у відкритих позиціях за земляними валами, а боєзапаси ховали у захищених підземних сховищах.
У 1870-х роках у Форті Гамільтон розпочали будівництво нових батарей, зокрема великої водяної батареї та мінометної позиції. Проте фінансування швидко вичерпалося, і модернізація фактично завмерла майже на два десятиліття.
Ситуація змінилася лише у 1885 році, коли спеціальна комісія під керівництвом Вільяма Кроуніншилда Ендікотта запропонувала масштабну реформу берегової оборони. Так звана «програма Ендікотта» передбачала встановлення сучасних гармат та повну перебудову укріплень. Для Форту Гамільтон це означало радикальні зміни: значну частину старих споруд знесли, звільнивши місце для бетонних батарей нового типу.
На місці старих мурів виросла складна система артилерійських позицій — батареї Берк, Джонстон, Браун, Гріффін та інші. Деякі з них мали унікальну конфігурацію. Наприклад, батарея Гріффіна поєднувала різні типи гармат, включно з британськими зразками, терміново закупленими під час Іспано-американської війни, коли США потребували швидкого посилення оборони.
Інші батареї також демонстрували інженерні експерименти епохи: комбіновані установки, гармати на лафетах, що зникають, перегрупування позицій для кращого контролю вогню. Все це свідчило про головне — Форт Гамільтон поступово перетворювався з класичної кам’яної фортеці на сучасний артилерійський комплекс, здатний відповідати викликам нової війни.
Кінець берегової фортеці: нова роль Форту Гамільтон
З початком Першої світової війни форт знову опинився в центрі військових змін. Його територія швидко заповнилася тимчасовими казармами: сюди прибували новобранці, призовники та підрозділи, які готувалися до відправлення на фронт. Форт перетворився на великий навчальний та мобілізаційний вузол.
Особливу роль у цей період відігравала берегова артилерія. Саме її підрозділи стали основою для формування американських частин важкої та залізничної артилерії, що воювали в Європі. Більшість гармат, які використовували американці, були французького або британського виробництва, а значну частину особового складу перевели з прибережних фортів до новостворених артилерійських полків.
Форт Гамільтон також поділився своїм озброєнням, частину гармат демонтували для потенційного використання на Західному фронті. Водночас значна кількість гармат так і не потрапила в бойові дії, через складну логістику та інші пріоритети війни. Після завершення конфлікту жодну з демонтованих гармат до форту не повернули.
У міжвоєнний період фортеця поступово втрачала своє колишнє значення. Частину озброєння демонтували або передали для навчальних потреб, зокрема до Вест-Пойнту. Нові, потужніші укріплення з’явилися в інших точках оборони Нью-Йорка — наприклад, у Форті Хенкок, що фактично відсунуло Форт Гамільтон на другий план.
Під час Другої світової війни форт знову виконував знайому функцію — мобілізаційного центру. Тут формували та готували війська, але як бойова фортеця він вже не мав вирішального значення. Старі артилерійські системи поступово списувалися, поступаючись місцем новітнім береговим укріпленням та далекобійним гарматам, розміщеним за межами міста.
Єдиним помітним доповненням до оборони стала зенітна батарея, ймовірно оснащена 90-мм гарматами, що відображало нову епоху війни — загрозу з повітря. Так Форт Гамільтон, колись передова фортеця на вході до гавані, остаточно трансформувався у тилову, але важливу військову базу.
Люди замість гармат: нова місія форту
Після Другої світової війни Форт Гамільтон, як і багато інших прибережних укріплень, втратив свою первісну роль артилерійської фортеці. У 1948 році з нього зняли останню берегову гармату, а на початку 1950-х тут ще на короткий час встановили чотири 120-мм зенітні гармати M1 як частину системи протиповітряної оборони епохи холодної війни. Наприкінці 1950-х і на початку 1960-х занедбані батареї поступилися місцем будівництву мосту Верраццано-Нарроуз та дороги, багато історичних споруд були знесені або поховані.
У 1960-х роках форт став домівкою для капеланської школи армії США, де сотні капеланів армії, резерву та Національної гвардії проходили підготовку для служби у всіх військових округах.
Сьогодні Форт Гамільтон залишається єдиним військовим постом Міністерства оборони у Нью-Йорку. Він є центром для чинних солдатів армії, резервістів, Національної гвардії та їхніх сімей, обслуговуючи близько 50 000 осіб — від ветеранів та пенсіонерів до цивільних працівників. Тут розташовані Північноатлантичний дивізіон Інженерного корпусу армії, другий за величиною армійський рекрутинговий батальйон, станція обробки військового входу, а також численні підрозділи резерву та Національної гвардії, що забезпечують безпеку Нью-Йорка, зокрема під час надзвичайних ситуацій, таких як атаки 11 вересня 2001 року чи пандемія COVID-19.
Форт Гамільтон сьогодні не лише діюча військова база, а й домівка для Музею оборони гавані. Його експозиції охоплюють історію від Американської революції до Другої світової війни, демонструючи зброю, уніформу, артилерію, стрілецьку зброю та військове обладнання з XVIII століття до сучасності. Тут також представлено військове мистецтво та історичні предмети самого форту.
У 2025 році Форт Гамільтон відсвяткував своє 200-річчя та 250-річчя армії США концертом та феєрверком на Енгельдрум-Блаффі, відкритим для громадськості. Командир полковник Мелісса Кентвелл підкреслила:
«Ми святкуємо не лише багату спадщину, але й хоробрих чоловіків і жінок, які захищали націю та продовжують служити сьогодні. Від початкової оборони гавані до сучасної підтримки персоналу Міністерства оборони Форт Гамільтон стоїть сторожем Нарроуз, захищаючи людей, землю та комерцію міста».
Форт Гамільтон залишається символом поєднання історії та сучасності — живим свідком еволюції армії та оборони Нью-Йорка.