Ім’я американки Сибіл Ладінгтон пов’язане з подіями Війни за незалежність США. Розповідають, що ця 16-річна дівчина самостійно здійснила кінну подорож довжиною 40 миль вночі, щоб повідомити американських ополченців про раптовий напад британських військ. Це допомогло відбити його та змусити британців відступити. Нині деякі вчені говорять, що ця історія – лише легенда, адже немає достатніх доказів на її користь. Докладніше про неї розповідає new-york-yes.
Ким була Сибіл Ладінгтон?
Сибіл Ладінгтон народилась 5 квітня 1761 року у Фредеріксбурзі, штат Нью-Йорк (нині – район Лудінгтонвілл міста Кент). Вона була первістком у родині Абіґейл та Генрі Ладінгтона. Батько володів млином, а до того брав участь у Французькій та Індійській війнах.
Після початку Війни за незалежність у 1775 році він добровільно очолив місцеве ополчення округу Датчесс у чині полковника. Пізніше був помічником генерала Джорджа Вашингтона. Його найстаршій доньці Сибіл виповнилось 16 років, а війна все ще тривала. Й настав день, коли дівчина зіграла у ній свою роль.
Напад британців на Денбері
25 квітня 1777 року 2000 британських солдатів під командуванням генерала Трайона висадилися поблизу гирла річки Согатак у штаті Коннектикут. Вони одразу почали просуватись углиб країни та отаборилися у Вестоні й невдовзі рушили до Денбері.
Дорогою вони не чинили значних руйнувань, але у Денбері почали шукати склади Континентальної армії та спалювати їх, а також й іншу приватну власність. Припаси були перевезені до Денбері незадовго до цього. Місто вважалось безпечним і їх практично не охороняли. Тут зберігалось багато харчових продуктів, вино та ром, лікарняні ліжка та намети, одяг і взуття. Коли британські солдати знайшли ром, ситуація у Денбері погіршилась, адже нетверезі військові не були схильні до дотримання дисципліни. Водночас вони втратили пильність і таємні гінці були відправлені у сусідні міста, щоб повідомити ополченців про напад британців.
Полковник Генрі Ладінгтон тоді керував одним з ополчень, яке налічувало 400 осіб. Посланець з новиною про напад прибув до нього пізно ввечері. Полковник почав збирати ополчення та добровольців. Проте потрібно було підняти тривогу в інших містах, а посланець у цій місцевості не орієнтувався.
Подорож Сибіл Ладінгтон
Невідомо, чи батько вирішив доручити цю справу Сибіл чи вона сама зголосилась виконати важливу місію, але дівчина виїхала одразу ж уночі та проїхала 40 миль через округ Патнем. Додому вона повернулась на світанку наступного дня.
Дівчині вдалось уникнути британських солдатів, лоялістів та злочинців. Вона підняла тривогу по всьому округу. Коли у Кармелі після її приїзду залунали церковні дзвони, хтось із місцевих чоловіків запропонував супроводжувати її. Проте дівчина відмовилась і посланець натомість вирушив на схід.
Наступного дня озброєні ополченці наздогнали британців у Ріджфілді, штат Коннектикут. Відбулася велика битва, у який загинув американський генерал Девід Вустер. Проте британці зазнали значних втрат і відступили до моря. Війська полковника Ладінгтона теж брати участь у цих подіях.
Подальше життя Сибіл Ладінгтон та вшанування пам’яті
У 1785 році Сибіл вийшла заміж за Едмонда Огдена. У них народився син Генрі. Достеменно невідомо, чим займався чоловік Ладінгтон. В одних джерелах вказаний його юридичний фах, у той час, як інші пишуть про керівництво таверною.
У 1792 році родина переїхала до Катскіллу. Едмонд у 1799 році пішов з життя, захворівши на жовту лихоманку. Сибіл довелось самій виховувати сина. Він став юристом, одружився й тоді молоде подружжя разом із матір’ю переїхало до Унаділли, що у штаті Нью-Йорк. Тут Сибіл Ладінгтон померла 26 лютого 1839 року.
До 1870-х років про її історію практично не згадували. Визнання ім’я Сибіл Ладінгтон одержало у роки Другої світової війни. Саме тоді у штаті Нью-Йорк були встановлені історичні дорожні знаки, за якими можна простежити героїчний маршрут юної дівчини. Згодом почали з’являтись скульптури на її честь та книги, а у 1975 році пам’ять Ладінгтон вшанували на поштовій марці до двохсотріччя США. Національна стрілецька асоціація створила нагороду «Жіноча свобода» імені Сибіл Ладінгтон. На її честь було названо ультрамарафон, який відображає сліди легендарної подорожі.
Історія Сибіл Ладінгтон: міф чи реальність?
Розповідь про нічну подорож Сибіл Ладінгтон ґрунтується на згадці в мемуарах про її батька 1907 року. Їх опублікували онуки полковника, що було їх приватною ініціативою. Подібний запис також був в історичній книзі 1880 року, але без посилання на джерела інформації.
Під сумнів цю історію деякі науковці почали ставити у середині XX століття з огляду на те, що залишилось мало фактів, які її підтверджують. Офіційних записів чи свідчень ми не маємо та й навіть сама постать Сибіл Ладінгтон оповита таємницею. Річ у тім, що ім’я дівчини було написано по-різному у різних джерелах, а на надгробку не було вказано прізвище. Те, що полковник Генрі Ладінгтон брав участь у битві за Ріджфілд відомо майже напевно. Однак, що робила попередньої ночі його 16-річна донька?
Варто зазначити, що її історія набула розголосу та популярності у період колоніального відродження. Патріотичне піднесення та сплеск громадського ентузіазму супроводжували святкування сторіччя Війни за незалежність. Саме тоді почали звертати увагу на жінок-героїнь минулих часів. Так, почала поширюватися історія про Бетсі Росс та створений нею перший прапор США. Набула розголосу й подорож Сибіл Ладінгтон, попри відсутність офіційних документів. Ця постать стала улюбленицею феміністичних груп та символом часто прихованої ролі жінок в американському житті колоніального періоду.
Водночас не можна й стверджувати, що ця історія є абсолютним міфом. Історик Вінсент Даккіно написав чотири книги про Сибіл Ладінгтон, у тому числі «Патріот-герой долини Гудзон», яка була видана у 2019 році. Він знайшов лист, датований 1854 роком, який написав племінник Ладінгтон з проханням відзначити тітку на церемонії нагородження героїв Революції. У цьому листі він докладно описав її нічну подорож та значення цією події для перемоги над британськими військами.
Збереглось і декілька листів самої Сибіл Ладінгтон. Проте у них жінка не згадує ту легендарну ніч, можливо тому, що пізніше в її житті сталось багато інших подій, які для неї особисто мали більше значення. Так, її чоловік помер молодим. Вдові довелось самостійно виховувати сина та заробляти на життя. Незадовго до своєї смерті Сибіл Ладінгтон подавала заяву на отримання пенсії на ім’я свого чоловіка-ветерана. Проте її було відхилено, оскільки жінка не надала свідоцтво про шлюб. Цей факт викликає ще більше питань до деталей її життя, які, на жаль, уже неможливо встановити достеменно.
Попри відсутність вагомих доказів чи офіційних свідчень щодо ролі дівчини у Війні за незалежність, в історії США зірка Сибіл Ладінгтон не згасає. Її історія залишається відомою та популярною, нею цікавляться та досліджують. Цей маленький героїчний вчинок став одним з пазлів, з яких склався успіх американців у ті роки. Саме тому нічна подорож Ладінгтон варта уваги та залишається джерелом натхнення для митців та громадян США, особливо – жінок.