Цей хлопець народився у штаті Нью-Йорк в родині італійських емігрантів та став учасником Олімпійських ігор 1936 року у Берліні, де особисто спілкувався з Гітлером. Його спортивну кар’єру перервала Друга світова війна й він став бомбардиром авіації. Після аварії провів 47 днів в океані та ще два роки у полоні. Після всього пережитого зміг повернутись до повноцінного життя та стати джерелом натхнення для інших. Про нього написані книги та зняті фільми, а звали цього чоловіка Луї Замперіні. Докладніше про його історію читайте на new-york-yes.
Початок життя та заняття спортом
Луї Замперіні народився 26 січня 1917 року в містечку Олеан, штат Нью-Йорк. Його батьки Ентоні Замперіні та Луїза Доссі приїхали до США з Італії. В родині було ще троє дітей і жили вони небагато.
У 1919 році переїхали до Каліфорнії, де Луї навчався у середній школі. Тоді він ще не володів вільно англійською мовою, через що з нього кепкували однокласники й навіть нападали хулігани. Батько почав вчити сина боксувати, щоб хлопець мав змогу себе захистити. Проте Луї набагато більше подобалось бігати разом зі старшим братом.
Згодом він приєднався до шкільної команди з бігу. У 1934 році взяв участь у відбіркових змаганнях до Чемпіонату штату Каліфорнія серед школярів. Того разу Луї вдалося пробігти милю за 4 хвилини та 21,2 секунди, що стало рекордом на наступні 20 років. На змаганнях він переміг з результатом 4 хвилини 27,8 секунди. Його талант привернув увагу представників Університету Південної Каліфорнії, які запропонували йому стипендію на навчання. Ба більше, у 1936 році Замперіні увійшов до складу олімпійської збірної США з бігу на 5000 метрів.
Участь в Олімпійських іграх та знайомство з Гітлером
Луї Замперіні мав справжній талант до бігу. Щоб кваліфікуватись до складу олімпійської збірної, він проходив випробування у Нью-Йорку. Забіг організували на острові Рендаллс, а його суперником став світовий рекордсмен Дон Леш. Хоч випробування і завершилось нічиєю, до збірної взяли саме здібного юнака.
Часу на тренування у нього було не дуже багато – лише декілька тижнів. Та в Берліні Замперіні фінішував восьмим, а останнє коло пробіг за рекордні 56 секунд. Цей здобуток привернув увагу Адольфа Гітлера, який захотів поспілкуватись з талановитим юнаком. За спогадами Луї він не був вражений цією подією, адже політикою не цікавився й сприйняв лідера Німеччини радше комічним персонажем, ніж тим, ким він насправді був.
Повернувшись на батьківщину, у 1938 році бігун знову встановив рекорд на університетському рівні. Цього разу він пробіг милю за 4:08.3. Цей рекорд протримався 15 років. Через два роки Замперіні закінчив університет та мав взяти участь в Олімпійських іграх, запланованих на 1940 рік у Токіо. Здійснитись цим планам не судилося.
Війна, яка змінила все
Після початку Другої світової війни Олімпійські ігри 1940 року скасували, а Луї Замперіні приєднався до лав армійської авіації. Він став бомбардиром літака та виконував бойові завдання. Одного травневого дня 1943 року разом з екіпажем Замперіні вирушив у черговий політ. Вони мали знайти пілота, літак якого зазнав аварії.
Над Тихим океаном на борті почались механічні несправності. Літак разом з 11 людьми на борту впав в океан. Після катастрофи вижило троє осіб, у тому числі наш герой. Вони опинились посеред величезного океану без засобів зв’язку. Льотчики зв’язали два рятувальні човни, але запас води та їжі у них був зовсім маленький.
На плоту вони протримались 47 днів під палючим сонцем, обстрілам японських бомбардувальників та поряд з акулами. Щоб вижити, їм довелось вбивати птахів, їсти сиру рибу та збирати дощову воду. Один з трійці загинув, не витримавши цього випробування. Двох чоловіків знайшли японські рибалки та передали військовим морякам. Так вони опинились на ворожій японській території за сотні кілометрів від батьківщини й стали військовополоненими. На жаль, це стало початком наступного етапу важких випробувань.
Луї Замперіні потрапив до табору для військовополонених Офуна поблизу Йокогами. Там його упродовж двох років піддавали фізичним та психологічним тортурам, а саме – морили голодом, били та знущались. Замперіні не любив сержант табору, на ім’я Пташка, який був із ним особливо жорстоким. Однак японці дізнались про те, що цей американець був колись олімпійським спортсменом, що врятувало його від страти.
Тим часом у США через рік і один день після трагічного вильоту Луї Замперіні оголосили загиблим у бою. Лише після закінчення війни він зміг повернутись додому – до звичайного життя.
Післявоєнне життя
У 1945 році Замперіні вийшов у відставку у званні капітана. Наступного року він одружився з Синтією Епплвайт. Проте його повернення до нормального життя було важким. Після всього пережитого чоловік почав зловживати алкоголем. Він страждав від посттравматичного стресового розладу. Через це стосунки з дружиною були на межі розриву.
До життя Замперіні повернула проповідь Біллі Грема, яку він почув у Лос-Анджелесі у 1949 році. Після цього він приєднався до громади євангелістів «Gideons International» та заснував табір для проблемної молоді.
У 1950 році його запросили в Японію. Там Луї Замперіні дав свідчення про умови утримання військовополонених. Він також мав нагоду зустрітися з більшістю охоронців табору, де провів два жахливі роки полону. Проте своїх мучителів він пробачив, про що сказав їм особисто.
У 1984 році колишнього спортсмена запросили нести олімпійський факел на літніх Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі. Через чотири роки він взяв участь в естафеті Олімпійського вогню під час зимових Олімпійських ігор у Японії.
Крім того, цей сміливий та сильний чоловік став натхненним оратором. Він написав дві книги спогадів пів назвою «Диявол наступає на п’яти». Докладно його життя описала Лора Гілленбранд у книзі «Нескорений: Історія виживання, стійкості і визволення у Другій Світовій війні», яка була видана у 2010 році. У 2014 році за цією книгою відома акторка Анджеліна Джолі зняла стрічку під назвою «Нескорений», а ще через чотири роки на екрани вийшло її продовження «Нескорений: Шлях до спокути».
Луї Замперіні дожив до 97 років. Він помер від пневмонії 2 липня 2014 року.
Життєві уроки від Луї Замперіні
У місті Торренс на честь Луї Замперіні було названо аеропорт, школу та шкільний стадіон з регбі. У 2008 році його включили до Національної італо-американської зали спортивної слави в Чикаго. Та найголовніше, що нам залишив цей чоловік, крім історії свого життя, це – принципи, яких він дотримувався:
- Продовжуйте діяти, незважаючи ні на що. Луї Замперіні багато днів провів на рятувальному плоту посеред океану та два роки у таборі для військовополонених. Весь цей час він створював для себе маленькі щоденні завдання та зосереджувався на тому, що міг змінити.
- Ніколи не втрачайте надії. На думку Замперіні, саме надія допомогла йому подолати усі жахи.
- Допомагайте іншим. Посеред усіх важких подій, які відбувались із цим чоловіком, він намагався піклуватись про навколишніх людей. У таборі для військовополонених він розповідав про італійські рецепти своїх батьків та всіляко підтримував моральний дух інших.
- Нехай у вашому житті буде більша за вас мета. Повернувшись із полону, Замперіні зрозумів, що прагне чогось більшого, ніж особиста свобода. Саме це допомогло йому подолати кризу.
- Прощайте інших. Попри все, що він пережив, Луї Замперіні знайшов у собі сили пробачити своїм кривдникам та навіть сказати їм про це.