Смертна кара була широко обговорюваною темою в Нью-Йорку протягом багатьох десятиліть. Після тривалих юридичних і політичних суперечок, штат скасував смертну кару лише на початку 21 століття. Деякі особи після ухвалення цього рішення виступали за відновлення смертної кари, але все ж таки більшість жителів Нью-Йорка вважала, що смертна кара – порочна і нелюдська практика, якій немає місця в справедливому і цивілізованому суспільстві. Далі на new-york-yes.com.
Випадки смертної кари у Нью-Йорку
Слід зазначити, що за фактом смертну кару було скасовано на початку 21 століття, але з середини 1960-х років смертна кара на території штату ні до кого не застосовувалася. А ось у період з початку 1890-х років до початку 1960-х років у Нью-Йорку було страчено понад шістсот осіб.
Зокрема, першою людиною в Нью-Йорку, яку засудили до страти в 1890 році, став місцевий торговець – Вільям Кеммлер. До вбивства він мав далеко не світлу репутацію, зокрема він славився своєю великою пристрастю до випивки. Кеммлер став першою людиною яку стратили на електричному стільці не тільки у Нью-Йорку, а й у всьому світі. Він був засуджений за вбивство своєї громадянської дружини.
Перша у світі смертна кара на електричному стільці не пройшла гладко. Кеммлер помер не одразу. Хоча електричний стілець і тестували на коні за день до страти Кеммлера, на людині струм довелося застосовувати двічі. При другій спробі, Клеммер був вражений струмом у 2000 вольтів. Всі судини в його тілі в одну мить лопнули й закривавили, а деякі свідки події стверджували, що його тіло зайнялося. При цьому в “The New York Times” писали, що кімната миттєво заповнилася жахливим запахом горілого м’яса. Людей, які були на страті почало нудити й вони були змушені покинути кімнату.
Остання страта в штаті Нью-Йорк відбулася у 1963 році над злодієм Едді Лі Мейсом. Він був засуджений за вбивство першого ступеня, а також за крадіжки, які він неодноразово вчиняв. Едді Лі Мейса також стратили на електричному стільці.
Усього в період з початку 1890-х років до середини 1960-х років у Нью-Йорку було страчено 695 осіб. Зокрема, 691 людину було страчено за вбивство, 2 за викрадення людей та ще 2 за шпигунство.
Причини скасування смертної кари в Нью-Йорку
Одним з основних аргументів проти смертної кари є те, що це не ефективний засіб стримування злочинності. Фактично дослідження показали, що в штатах зі смертною карою насправді рівень вбивств був вищим, ніж у штатах без неї. Крім того, смертна кара часто несправедливо застосовувалася до кольорових людей і людей з низьким доходом. Ризик страти невинної людини викликав серйозне занепокоєння, оскільки ще у 20 столітті по всій країні було виявлено численні випадки неправомірних вироків.
Противники смертної кари також стверджували, що вона є порушенням прав людини та образою людської гідності. Ідея про те, що держава має право позбавити життя як покарання за злочин, викликала глибоку тривогу та суперечила фундаментальним цінностям справедливості та співчуття. Смертна кара часто застосовувалася в тих випадках, коли підсудний скоїв тяжкий злочин, такий як вбивство чи зґвалтування, але застосування такого покарання ніколи не могло по-справжньому відновити справедливість щодо сім’ї жертви або відшкодувати заподіяну шкоду.
У Нью-Йорку дебати про страту досягли апогею у 2007 році, коли вищий суд штату ухвалив, що закон штату про страту неконституційний. Суд зіслався на численні недоліки системи, у тому числі на ризик неправомірних вироків, довільне та норовливе винесення смертних вироків, а також на той факт, що це не було ефективним засобом стримування злочинності. Після цієї постанови губернатор Девід Патерсон підписав закон, який офіційно скасував смертну кару в штаті.
Деякі люди після скасування смертної кари стверджували, що вона повинна бути відновлена в Нью-Йорку, але більшість жителів міста все ж таки вважали, що це морально неспроможна і неефективна практика. Натомість ньюйоркці виступали за більш ефективні та гуманні способи боротьби зі злочинністю, такі як:
- інвестиції в освіту;
- професійне навчання;
- послуги з охорони здоров’я.
Адже усуваючи корінні причини злочинності та працюючи в першу чергу над її запобіганням, можна побудувати більш безпечне та справедливе суспільство, яке справді відображає цінності та принципи. А зосередивши увагу на профілактиці та реабілітації, а не на покаранні, можна побудувати безпечніший світ для всіх.