Ебнер Даблдей був офіцером армії США та відіграв важливу роль у подіях Громадянської війни. Він взяв участь у багатьох битвах, проявив сміливість і відвагу. Після закінчення війни вирішив залишитися в армії та продовжити кар’єру військового. Про нього говорили, як про винахідника канатних доріг та бейсболу. Ці факти пізніше були спростовані, але роль цієї особистості в історії США залишилась важливою та помітною. Дізнайтесь більше на new-york-yes.
Початок життя та військової кар’єри
Ебнер Даблдей народився 26 червня 1819 року у Боллстон-Спа, штат Нью-Йорк. Його батько брав участь у війні у 1812 році, а потім був конгресменом США. Після закінчення школи Ебнер вивчав будівництво. Згодом працював землеміром на залізницях, а у 1838 році вступив до Військової академії США у Вест-Пойнті. Навчання тривало чотири роки й надалі Ебнер продовжив торувати військову стежку.
Він отримав звання лейтенанта та служив у різних гарнізонних службах. Першим серйозним випробуванням на його шляху стала мексикансько-американська війна, яка тривала з 1846 по 1848 рік. У ці роки Даблдей служив артилерійським офіцером і був командувачем складом постачання у мексиканському Камарго.
Після закінчення війни, він повернувся до гарнізонної служби. У 1852 році одружився з донькою адвоката з Балтимора Мері Гьюітт. Та спокійне життя військового закінчилось через декілька років. У 1855 році розпочалась Третя війна семінолів й Ебнер Даблдей був переведений до Флориди.
Початок Громадянської війни
Наш герой поступово здобував досвід, а найголовніші військові події у його житті залишались попереду. З 1859 році він служив у форті Моултрі в Чарльстоні. У цей час Ебнер Даблдей став прихильником Авраама Лінкольна, а також був учасником руху за скасування рабства. Проте далеко не всі навколо нього розділяли ці погляди. Країна була на межі Громадянської війни.
У зв’язку з напруженням у суспільстві наприкінці 1860 року Даблдей разом з командиром форту перемістили свій гарнізон до форту Самтер. Інші міські форти захопило ополчення Південної Кароліни. Протистояння між ними тривало майже 4 місяці, а 12 квітня 1861 року ополченці обстріляли форт Самтер. У відповідь Ебнер Даблдей націлив свою батарею та зробив перший постріл у відповідь. Саме від нього пізніше почали відраховувати початок Громадянської війни у США.
Форт Самтер довелось здати через брак боєприпасів та їжі через півтори доби після початку перестрілок. Гарнізону дозволили піти, оскільки полонених на початку війни ще не брали.
Даблдей був підвищений до майора та призначений командувати артилерійською обороною навколо Вашингтона. У 1862 році він одержав звання бригадного генерала добровольців і став командувачем бригади під загальним керівництвом генерала Ірвіна Макдауелла.
Бойовий досвід Ебнера Даблдея
Перший бойовий досвід на нашого героя чекав у серпні 1862 року. Це була Друга битва при Булл-Ран (Манассас). Раніше Даблдей відправив тисячу солдатів на підтримку генерала Джона Гіббона. Завдяки цій підтримці була тимчасово утримана лінія фронту, по якій наступав генерал конфедератів Томас «Стоунволл» Джексон. Потім підрозділ повернувся під командування Даблдея, але був відкинутий генералом Джеймсом Лонгстрітом. Силам союзників довелось відступити.
Після цих подій Даблдей перейшов під командування генерала Джозефа Гукера та взяв участь у битві при Саут-Маунтін восени 1862 року. Після поранення генерала Джон П. Гетча, він самостійно командував дивізією та стримав атаки конфедератів. На цій посаді Даблдей залишився під час битви при Антіетамі, яка була досить важкою для обох сторін. За цей бій він одержав підвищення до генерал-майора добровольців.
Також солдати під командуванням Ебнера Даблдея брали участь у бою при Фредеріксберзі наприкінці 1862 року. Невдовзі генерал-майор очолив Третю дивізію та командував цим новим підрозділом у битві при Чанселорсвіллі навесні 1863 року.
Найвизначнішою сторінкою у біографії військового стала битва при Геттісберзі, яка відбулась влітку 1863 року. Вже у перший день важких боїв він очолив I корпус у зв’язку з загибеллю генерала Джона Рейнольдса. Дотримуючись розробленого раніше плану битви, Ебнер Даблдей разом зі своїми солдатами утримував позиції поблизу піку Чемберсбург. Проте до кінця дня йому довелось відступити.
Попри важкість ситуації солдатам вдавалось відбивати панівні сили конфедератів, але командувач армії Джордж Мід вирішив відсторонити Даблдея. З одного боку, Міда дезінформували щодо дій І корпусу. З іншого, він сумнівався у здатності Даблдея керувати армією з особистих переконань. Нашого героя таке ставлення образило, але він залишився на полі бою.
Наступного дня його було поранено в шию, а конфедерати були переможені й відійшли за річку Потомак. Ебнер Даблдей одержав тимчасове звання полковника і хотів відновитись на командирській посаді. Після відмови Міда військовий вирушив до Вашингтона.
Адміністративна робота
Наступні пів року Ебнер Даблдей не мав призначень. Лише на початку 1864 року він став президентом Військової комісії США. Ця адміністративна посада була пов’язана з розслідуванням таких питань, як хабарництво та державні зради. Ображений відмовою Джорджа Міда щодо командування корпусом, Ебнер Даблдей надав Конгресу свідчення проти його дій та критикував Геттісберзьку кампанію. За його словами, в армії Союзу були ті, хто виступав за рабство, що порушувало єдність та спричиняло заворушення серед солдатів.
У Вашингтоні наш герой перебував до кінця Громадянської війни. Коли влітку 1864 року війська конфедератів підійшли до міста, Даблдей був призначений очільником оборонних частин, але розгортати бій йому не довелось.
У 1865 році він отримав звання полковника регулярної армії та залишався на різних адміністративних посадах до самого кінця Громадянської війни.
Подальше життя: легенди та факти
Коли війна закінчилась, Ебнер Даблдей вирішив продовжити свою військову кар’єру. У 1866 році він став командувачем військами у Нью-Йорку. Наступного року був призначений помічником комісара в Бюро звільнених рабів, біженців та покинутих земель. Ця установа допомагала афроамериканцям на шляху до свободи. Згодом Даблдей був переведений до Сан-Франциско, де працював офіцером з вербування. У відставку він пішов у 1873 році, а до цього очолював підрозділ афроамериканців у Техасі.
У післявоєнні роки навколо особистості Ебнера Даблдея з’явилось декілька міфів. Так, про нього говорили, що він винайшов канатні дороги Сан-Франциско. Насправді чоловік був співзасновником першої у місті компанії з будівництва канатних доріг та долучився до патентування цього винаходу.
Крім того, йому приписали винахід бейсболу, що нібито сталось у 1839 році у місті Куперстаун. Це запротоколювала у 1907 році Комісія Міллса, однак вона не мала достатньо доказів. Ба більше, у зазначений час Даблдей був курсантом у Вест-Пойнті й навряд чи був удома. Та й сам він ніколи не говорив про себе, як про винахідника бейсболу й не дуже цікавився спортом. Попри це у 1939 році було засновано Національний зал слави бейсболу та музей міста, а декілька команд та стадіонів досі названі на честь генерала.
Щодо Ебнера Даблдея, то наприкінці життя він переїхав до Нью-Йорка та був очільником Теософського товариства. Видатний військовий помер у Нью-Джерсі 26 січня 1893 року.