Ні для кого не секрет, що населення Нью-Йорка протягом багатьох століть формувалося за рахунок постійного надходження іммігрантів. Різні конфлікти, що виникали у різних куточках світу, штовхали людей на те, щоб ті залишали своє житло і вирушали на пошуки кращого життя. Таким чином, для багатьох іммігрантів з усього світу Нью-Йорк став новим будинком, де вони знайшли роботу, придбали житло і завели сім’ю. Непростими були й 1930-1940-і воєнні роки. Це був період глобальних потрясінь, за яким було масове переселення народу з країн Європи. Але на тлі економічної депресії та глобального конфлікту постає питання: чи справді Нью-Йорк був таким привітним для іммігрантів у період Другої світової війни? Далі на new-york-yes.
Закон про імміграцію
Вже наприкінці 19 століття та на початку 20 століття Нью-Йорк був густонаселеним містом, яке складалося в основному з іммігрантів. Тому у 1924 році було прийнято Закон про імміграцію до США. Насамперед він був спрямований на обмеження імміграції певних груп, які парламентарі на той час вважали небажаними. Зокрема, в рамках закону були встановлені суворі квоти, що ґрунтуються на громадянстві. Це дало досить ефективний результат – обмеження кількості іммігрантів, яким дозволено було в’їжджати на територію країни. Ці квоти були засновані на національному походженні населення США згідно з переписом 1890 року. Цей крок був розроблений на користь іммігрантів із Північної та Західної Європи, одночасно суворо обмежуючи імміграцію з Південної та Східної Європи, а також з Азії. Завдяки цій системі вийшов такий розподіл: уряд надавав перевагу іммігрантам з країн із великим населенням таких, як Великобританія, Німеччина та Ірландія, водночас строго обмежуючи імміграцію з країн із меншим населенням таких, як Італія, Польща та Росія.
Виходячи з цього, можна сказати, що цей закон був першим сигналом про не привітність та дискримінацію. Цей закон неодноразово піддавався критиці як із боку громадськості, і з боку політиків. Зокрема, він був несправедливо націлений на іммігрантів на підставі їхньої національності та етнічного походження. До того, вихід цього закону фактично зачинив двері перед мільйонами людей, які рятуювалися від бідності, переслідувань та політичних заворушень у своїх рідних країнах, позбавивши їх можливості шукати кращого життя в США.
Що думали про біженців у Нью-Йорку у воєнний період 1930-1940-х років?
З початку Другої світової війни Нью-Йорк накрила нова хвиля іммігрантів. Це були євреї, які рятувалися від гніту та інші люди, які постраждали від воєнних дій у своїй країні. Багато хто з них залишився ні з чим, вони були позбавлені грошей, житла, одягу, а деякі втратили навіть своїх найближчих. Усі вибирали осісти у Нью-Йорку, оскільки він був містом, де здійснюються всі мрії, мультикультурним та привітним. Але чи справді все так було?
Ньюйоркці, як і жителі інших американських міст, були не в захваті від чергової масової хвилі іммігрантів з країн Європи в період 1930-1940-х років.
Американський інститут досліджень “Gallup” наприкінці 1930-х років навіть проводив опитування серед населення країни: “Чи маємо дозволити більшій кількості єврейських вигнанців з Німеччини приїхати до Сполучених Штатів, щоб жити?”. На це питання 72% населення відповіли “ні”.
Але чому було таке вороже ставлення до іммігрантів? Насамперед жителі Нью-Йорка у воєнний час припускали, що Німеччина та СРСР можуть використовувати іммігрантів як шпигунів. Саме тому в місті було таке несхвальне ставлення до всіх новоприбулих біженців. Крім того, на державному рівні також процвітала “особлива обережність”. Усіх, хто прибував у країну, ретельно перевіряли, щобільше, було видано “правило про родичів” і відмовляли у візах іммігрантам, чиї близькі родичі все ще перебували на нацистській території.
Кількість іммігрантів, які прибули до Нью-Йорка в період Другої світової війни
Під час Другої світової війни на територію США загалом прибуло понад 318 тисяч біженців. З цього числа більше третини іммігрантів було з Німеччини, понад 50 тисяч – з Італії та понад 35 тисяч біженців з Польщі та інших країн Європи, які перебували у період 1939-1945-х років під окупацією. Це дослідження проводив Комітет зі зв’язків із громадськістю Нью-Йорка.
Багато з тих, хто прибув у період Другої світової війни, осіли саме в Нью-Йорку. Наприклад, лише близько 20 тисяч із приблизно 125 тисяч німецькомовних єврейських іммігрантів із Німеччини та Австрії залишилися жити у Нью-Йорку. Вони влаштувалися в районі Вашингтон-Гайтс.
Але, слід зазначити, що не тільки самі ньюйоркці та уряд були непривітними до біженців, а й саме місто, яке поглинув період після Великої депресії та важка економічна криза.
Якими були умови для життя іммігрантів у Нью-Йорку?
Труднощі супроводжували іммігрантів після приїзду на територію США практично в кожній сфері. Не оминуло це й умови життя. Звичайно ж, багатьом навіть вдалося перенести свою роботу з Європи. До того, велика кількість єврейських і неєврейських вчених знайшли для себе нове місце для відкриттів та досліджень в університетах Нью-Йорка.
Заможні іммігранти могли собі дозволити жити у Верхньому Вест-Сайді на Мангеттені та у сусідньому районі Квінз на східному березі Іст-Рівер. У той час як менш забезпечені біженці, робітники та селяни селилися на Вашингтон-Гайтс у верхній частині Мангеттена між Інвудом на півночі та Гарлемом на півдні. Вибір місця проживання у Нью-Йорку завжди був пов’язаний із соціальним класом.
Також пощастило тим, у кого у Нью-Йорку вже були родичі чи друзі. Спочатку вони могли жити в них. А ті, хто був у місті, вперше підтримували різні гуманітарні організації, які розміщували людей у тимчасових притулках міста. Такі установи завжди були переповнені та холодні.
Але проблеми супроводжували іммігрантів у Нью-Йорку майже скрізь. Багато хто з біженців, які до приїзду до міста належали до середнього класу та займали професійні посади, почали займатися фізичною працею. І це попри свою кваліфікацію. Щоб зайняти якусь високу посаду в Нью-Йорку, необхідно було отримати нову місцеву кваліфікацію. До того, багато жінок у той період вперше у своєму житті пішли на роботу, а деякі зіткнулися з відкритим антисемітизмом під час пошуку роботи.
Також слід зазначити, що освоєння англійської мови було однією з найактуальніших проблем для біженців Нью-Йорка. Вивчення місцевої мови завжди давало перспективи під час працевлаштування, соціального життя, давало статус у суспільстві та можливість отримати нове житло у хорошому районі міста.
У період Другої світової війни Нью-Йорк прийняв величезну кількість біженців із Європи. Для них цей період у місті був наповнений низкою великих проблем та труднощів. Але незважаючи на економічну кризу, обмежувальні імміграційні закони та антиіммігрантський настрій тієї епохи, місто дало їм надію на нове світле майбутнє. У непростий воєнний час, далеко від Батьківщини, вони намагалися побудувати нове життя в Нью-Йорку, створювати нові спільноти, будувати нове життя і робити свій внесок у розвиток міста та країни, залишаючи слід на їхній історії.
