Нью-Йорк – місто, яке протягом століть було центром американської політики. Воно може похвалитися багатою та легендарною історією, а також яскравими та впливовими політичними постатями. Однією з таких фігур була Джеральдін Ферраро, перша жінка-кандидатка на посаду віце-президентки великої американської політичної партії. Вона видатна політична діячка, активістка, дипломатка та адвокатка, а також журналістка, письменниця та бізнес-леді, яка в другій половині 20 століття справила значний вплив у Нью-Йорку та в країні загалом. Далі на new-york-yes.
Дитинство Джеральдін
Джеральдін народилася у далекому 1935 році в Ньюбурзі, штат Нью-Йорк, в італійсько-американській сім’ї. Зокрема, її батько був іммігрантом з Марчіанізе, якому вдалося відкрити в Нью-Йорку два успішні ресторани. Завдяки бізнесу батькові вдавалося забезпечувати сім’ї. Але, коли юний Джеральдін було 8 років, головний годувальник сім’ї помер від серцевого нападу. Тому все подальше дитинство у дівчини було далеко не простим. Для того, щоб прогодувати сім’ю, її мати вирішила інвестувати гроші, але справа виявилася неприбутковою і весь статок вона втратила. Це був відчайдушний крок, який обернувся кошмаром для родини Ферраро. Після втрати значної суми сімейних грошей та нездатності забезпечити життя собі та дітям, родина Ферраро переїхала до району з низькими доходами у Південному Бронксі. Паралельно з цим, мати Джеральдін важко працювала у швейній промисловості.
Коли Джеральдін підросла, вона була пансіонеркою на горі Святої Марії, а також відвідувала парафіяльну школу у Південному Бронксі. У 12-річному віці вона відвідувала і жила в парафіяльній Академії Мерімаунт у Террітауні. Перебуваючи там вона була частиною товариства пошани, а також брала активну участь у кількох клубах та спортивних заходах.
Також слід зазначити, що мати Джеральдін завжди наполягала на здобутті вищої освіти, тому що вважала, що без неї вона не зможе досягти світлого майбутнього. Послухав матір, Джеральдін вступила до Манхеттенського коледжу Мерімаунт. До того, вона навіть отримувала стипендію. Під час навчання вона встигала і навчатись, і одночасно працювати на двох чи трьох роботах. А у 1956 році Джеральдін здобула ступінь бакалавра мистецтв з англійської мови. Слід зазначити, що вона стала першою дівчиною у своїй сім’ї, яка здобула вищу освіту. Джеральдін також успішно пройшла міський іспит, щоб надалі працювати ліцензованою шкільною вчителькою.
Кар’єра: від вчительки до політичної діячки
Після успішного закінчення коледжу та отримання ліцензії, Джеральдін розпочала свою кар’єру у викладацькій сфері. Вона працювала вчителькою початкових класів у державних школах Асторії, Квінз. Але, не пропрацювавши й року, вона зрозуміла, що це не те, чим вона хотіла б займатися все життя.
Через деякий час Джеральдін вирішила вступити на юридичний факультет Фордхемського університету в Нью-Йорку. Вона була унікальною та неймовірно цілеспрямованою дівчиною. Їй вдавалося процвітати й одночасно працювати вчителькою другого класу. До того, Джеральдін на той час була однією із двох дівчат в університетській групі зі 179 студентів. А після закінчення університету її було прийнято до колегії адвокатів штату Нью-Йорк. Але як же Джеральдін потрапила до великої політики?
Кар’єра Джеральдін у політиці розпочалася у 1970-х роках, коли її було обрано до Палати представників США, представляючи 9-й виборчий округ Нью-Йорка. Її обрання стало важливою віхою, оскільки вона стала першою американкою італійського походження, яка працювала у Конгресі. За час свого перебування на посаді Джеральдін зарекомендувала себе як захисниця прогресивних ідей, відстоюючи такі питання як права жінок, реформу охорони здоров’я та освіти.
Проте саме балотування Джеральдін в якості кандидатки у віце-президенти від Демократичної партії на президентських виборах 1984 року привернуло до неї увагу всієї країни. У парі з кандидатом у президенти Волтером Мондейлом Джеральдін увійшла в історію як перша жінка, яка балотувалася на пост президента від великої партії. Її кандидатура на виборах у другій половині 20 століття стала справжньою революцією в американській політиці. Вона стала символом прогресу у боротьбі за гендерну рівність.
Подальша доля Джеральдін
Кандидатура Джеральдін на пост у Білому домі не пройшла голосування. Але попри це, вона зруйнувала давні стереотипи, які існували на території США про те, що жінки не можуть обіймати керівні посади та мати будь-який вплив на американську політику.
Після свого балотування на посаду віце-президента Джеральдін продовжила брати активну участь у політичному житті Нью-Йорка та США. Вона активно виступала за соціальну справедливість та рівність. Джеральдін просувала важливі на той час ідеї, серед яких був захист прав жінок, меншин та знедолених людей. Зокрема, завдяки їй у Нью-Йорку було засновано Національну організацію італійських американських жінок. Ця організація прагнула підтримувати освітні та професійні цілі своїх членів та висувала позитивні зразки для наслідування з метою боротьби з етнічними стереотипами.
Джеральдін брала активну участь у політичному житті Нью-Йорка та країни до кінця своїх днів. У 2008 році, у віці 73 років, вона стала учасницею передвиборчої кампанії в президенти від Демократичної партії підтримавши Гілларі Клінтон.
Серце видатної політичної діячки перестало битися у 2011 році. Вона померла від тривалої хвороби – раку, який був їй діагностований ще у 1998 році. Джеральдін протягом усього свого життя була серцем і душею віддана суспільству Нью-Йорка. Вона працювала на їхнє благо, розвиваючи кожну сферу міського життя і роблячи цей світ кращим, доступнішим для кожного.