Битва за Лонг-Айленд, також відома як Битва за Бруклін, була важливою подією, яка сталася під час американської війни за незалежність 1775-1783 років. Ця битва відбулася влітку у 1776 році між британськими військами та Континентальною армією. Вона була однією з найбільших битв за весь період восьмирічної війни. Далі на new-york-yes.com.
Переваги воюючих сторін
Відома битва, яка сталася на території Нью-Йорка, почалася з того, що армія Британії на чолі з генералом Вільямом Хоу висадилася на Лонг-Айленді. Їхньою головною метою було захоплення Нью-Йорка, адже це місто було дуже важливим стратегічним об’єктом у цій війні. Тут була дуже добре розвинена транспортна розв’язка, яка дозволяла атакувати інші американські міста. А також у Нью-Йорку був величезний порт та річковий вузол, який дозволяв здійснювати необхідні постачання та швидко перекидати війська. Тим часом у Нью-Йорку на британців чекала Континентальна армія під командуванням генерала Джорджа Вашингтона. Вона розташовувалась на найвищих точках Брукліна і чекали, коли британці зроблять свій хід.
Ця битва для американського народу була з самого початку приречена на провал, адже чисельність британської армії була в рази більша за Континентальну армію. Крім того, озброєння у британців було в рази більше та потужніше. Також британці мали значну перевагу в артилерії.
Але попри такий розклад на початок битви, генерал Вашингтон вибрав дуже грамотну та правильну стратегічну позицію на пагорбах Брукліна. Ця позиція дозволила Континентальній армії деякий час протриматись в обороні Нью-Йорка.
Початок битви та її підсумок
Запеклий бій за Нью-Йорк почався рано-вранці 27 серпня 1776 року з нападу британців на позиції Континентальної армії Вашингтона. Добре озброєна британська армія під командуванням Хоу зробила кілька спроб прорвати американські позиції у Брукліні, але вони були невдалими. Британці несподівано для себе зустріли запеклий опір. Американці дуже хоробро билися за свою свободу і незалежність, але врешті-решт були розбиті величезною чисельністю британської армії.
Перемога британців у битві при Лонг-Айленді та захоплення стратегічно важливого міста Нью-Йорк завдала серйозного удару по Континентальній армії. Крім того, що американці втратили важливий транспортний вузол та економічний центр, вони зазнали тяжких втрат. У бою було вбито понад 2 тисячі солдат, багато хто був поранений і взятий у полон. У той час з британської сторони втрати були незначними. Місто Нью-Йорк після битви при Лонг-Айленді знаходилося під контролем британців сім років, поки американці не здобули довгоочікувану перемогу та незалежність у 1783 році.
Попри те, що в битві при Лонг-Айленді Континентальна армія Вашингтона зазнала поразки, вона стала важливим досвідом. Генерал Вашингтон зрозумів, що він не може виграти звичайну битву проти потужної армії Британії, і натомість зосередився на партизанській тактиці. Ця стратегія виявилася успішною на пізніших етапах війни, оскільки американці змогли виснажити британські сили серією дрібних сутичок і засідок.
Битва при Лонг-Айленді була значною подією в американській війні за незалежність 1775-1783 років. Британська перемога стала серйозною невдачею для Континентальної армії, але вона дала їй важливий урок для подальшої тактики у битвах. Безумовно, ця битва стала поворотним моментом у війні за незалежність Америки та допомогла сформувати правильну стратегію Континентальної армії аж до перемоги над британцями у 1783 році.