Боротьба за права жінок у Нью-Йорку

Надання жінкам прав стало важливим етапом у розвитку людства, воно сприяло встановленню рівності, розширенню можливостей та зміцненню демократичних цінностей. Доступ до освіти, права голосу та участі у політичному житті дозволили жінкам активно впливати на суспільні процеси. Це також сприяло економічному зростанню, адже жінки отримали можливість працювати на рівних умовах із чоловіками, вносячи значний внесок у розвиток науки, культури та бізнесу. Чи знаєте ви, як розвивалася боротьба за права жінок у Нью-Йорку. Про це докладніше у статті на new-york-yes.

Зародження руху за жіноче виборче право у штаті Нью-Йорку

Споконвіку Нью-Йорк довгий час був центром політичних, культурних та соціальних змін. Не минула ця тенденція і рух боротьби за права жінок. Зокрема, Нью-Йорк також має багату історію, в якій жінки доклали багато для того, щоб кинути виклик громадським нормам, щоб надалі забезпечити собі та майбутнім поколінням жінок краще майбутнє.

Історія боротьби за права жінок у Нью-Йорку розпочинається з однієї досить важливої ​​зустрічі, яка відбулася у 1848 році. Організована Елізабет Кеді Стентон і Лукрецією Мотт, Конвенція в Сенека-Фолс ознаменувала початок організованого руху за права жінок не тільки у Нью-Йорку, а й в усіх Сполучених Штатах. Учасники підписали Декларацію переконань, у якій стверджувалося, що “всі чоловіки та жінки створені рівними”. Все це стало початком великої битви за рівність.

Варто також зазначити, що однією з відомих постатей у русі за виборче право була Вікторія Ерл Метьюз, яка народилася у рабстві у Джорджії. Переїхавши до Нью-Йорку вона стала відомою суфражисткою. У 1892 році вона заснувала Союз вірних жінок, а пізніше допомогла заснувати Національну федерацію афроамериканських жінок, підкреслюючи взаємозв’язок раси та статі у боротьбі за рівність.

Проблеми, з якими стикалися жінки у Нью-Йорку у 19 столітті

На початку 19 століття Нью-Йорк зіткнувся з численними соціальними, економічними та правовими проблемами, які сприяли зростанню руху за права жінок. До основних проблем жінок тієї епохи можна віднести відсутність юридичних прав, обмежені можливості освіти та працевлаштування, погані умови праці та низьку заробітну плату, відсутність політичного представництва, а також соціальну і юридичну нерівність у шлюбі.

Жінки мали дуже мало юридичних прав, особливо у шлюбі. Відповідно до правової доктрини ковертури, майно, заробітки та навіть юридична особа заміжньої жінки контролювалися її чоловіком. Жінки Нью-Йорка у 19 столітті не могли володіти майном самостійно, підписувати контракти або ініціювати розлучення здебільшого. Крім того, у жінок було мало можливостей здобути вищу освіту, і вони в основному були обмежені домашніми обов’язками. Ті, хто працював, переважно були зайняті на низькооплачуваних, трудомістких роботах, таких як текстильні фабрики, домашня прислуга або викладання. Професійна кар’єра в галузі права, медицини та бізнесу була для них недоступна. Також варто зазначити, що голоси жінок не враховувалися. Зокрема, мешканки Нью-Йорка були повністю виключені із голосування та політичної участі. Закони приймалися та застосовувалися без їхньої участі, що не залишало їм прямого впливу на політику, яка, безпосередньо, впливала на їхнє життя. У міру того як у Нью-Йорку набирала сили індустріалізація, жінки, особливо з малозабезпечених верств населення, працювали довгі години на фабриках у важких та небезпечних умовах. Експлуатація жіночої праці, включаючи низьку заробітну плату та відсутність гарантій зайнятості. Але найжахливіше те, що жінки навіть не мали законного права боротися з домашнім насильством, а закони про розлучення в переважній більшості були за чоловіків. Закони про опіку майже завжди надавали батькам повні права на дітей у разі окремого проживання.

Такі умови врешті-решт призвели до того, що багато жінок у Нью-Йорку стали активістами у боротьбі за розширення своїх прав. Саме ці проблеми спонукали Елізабет Кеді Стентон і Лукрецію Мотт, організувати у 1848 році Конвент Сенека-Фоллс, перші офіційні збори, що виступали за права жінок. Ця подія ознаменувала початок жіночого руху за виборче право у всіх Сполучених Штатах, яке десятиліттями боролося за забезпечення рівних прав, що в кінцевому підсумку призвело до прийняття 19 поправки у 1920 році, яка надала жінкам право голосу.

Перемоги та невдачі у боротьбі за виборче право жінок

Варто зазначити, що перш ніж жінкам було надано всі перераховані вище права пройшло не одне десятиліття. Жінки багато років наполегливо виступали на мітингах, організовували збори та всіляко просували свої цілі та ідеї. Але довгий час це не давало жодних результатів.

Зокрема, на початку 20 століття рух за жіноче виборче право в Нью-Йорку в рази посилився, охопивши, мабуть, найбільшу кількість людей. Наприклад, в 1910 близько 10 000 осіб зібралися на площі Юніон-сквер, вимагаючи надання жінкам права голосу. Але тільки у 1917 році, після багатьох років наполегливої ​​кампанії штат Нью-Йорк надав жінкам право голосу.

До 1970-х років Нью-Йорк став епіцентром руху за рівність жінок. Активісти займалися такими питаннями, як сексуальна політика, материнство та економічна незалежність. Місто було центром організацій, які виступають за рівні права.

Але, варто зазначити, що у 20 столітті боротьба за права жінок не закінчилася, вона продовжується й у 21 столітті, розв’язуючи такі проблеми, як репродуктивні права, рівність на робочому місці та боротьба з гендерним насильством.