Пограбування століття: як банда мафіозі звільнила Нью-Йорк від мільйонів

Пограбування – це не просто чергова тематика бойовика, знятого у Нью-Йорку. Як би дивно це не було, це сумна реальність міста у 20 столітті. Далі на new-york-yes.

У ті роки Нью-Йорк був як символом можливостей, а й центром злочинності. Зростання населення, економічні кризи та розквіт організованої злочинності призвели до того, що пограбування стали частиною повсякденного життя. Міські банди робили нальоти на банки, ювелірні магазини та навіть казино.

У 1920-ті роки, за часів “сухого закону”, місто буквально тонуло у кримінальних схемах. Контрабандисти алкоголю, мафіозні клани та вуличні банди контролювали цілі райони, а нальоти на бари та підпільні казино були звичайною справою. У 1960-1970-х роках, зі зростанням соціальної нерівності та економічного спаду, рівень злочинності досяг рекордних показників. Метро, ​​провулки та навіть центральні вулиці Мангеттена стали небезпечними, а озброєні пограбування відбувалися із лячною частотою.

Деякі злочини тієї епохи увійшли в історію, як, наприклад, знамените пограбування “Lufthansa” 1978 року. Пограбування сталося у міжнародному аеропорту імені Джона Ф. Кеннеді у Нью-Йорку. У ході цієї ретельно спланованої операції, пов’язаною з мафією, банда зникла з майже 6 мільйонами доларів готівкою та коштовностями, що еквівалентно приблизно 25 мільйонам доларів у 2020-х роках. Злочин був зухвалим, стрімким і багато років значною мірою нерозкритим. У цій статті розглядаються події, що передували пограбуванню, ключові учасники та наступні наслідки.

Ідеальна можливість для пограбування

У 1970-х роках аеропорт імені Кеннеді був центром міжнародних перевезень, включаючи великі суми в американській валюті, які переводяться з іноземних банків. Безпека в аеропорту була досить слабкою порівняно із системою безпеки сучасних аеропортів. Ця вразливість і привернула увагу до організованої злочинності. Злочинна сім’я Луккезе, одна з відомих П’яти сімей нью-йоркської мафії, побачила в цьому можливість наживи, і почала детально планувати те, що згодом стало найгучнішим пограбуванням того часу.

Натхненником пограбування був Джеймс “Джиммі Джентльмен”9 Берк, високопоставлений соратник сім’ї Луккезе. Він був широко відомий у мафіозних колах своєю безжалісністю. Берк давно займався незаконною діяльністю, починаючи від торгівлі наркотиками та закінчуючи вимаганням. Тісно співпрацюючи зі своєю командою, включаючи Генрі Гілла, Томмі ДеСимоне та Луїса Вернера, Берк розробив план, який ґрунтувався на точному розрахунку часу, внутрішній інформації та однієї лише сміливості.

Зокрема, змова почалася з того моменту, коли букмекер Мартін Кругман повідомив свого спільника Генрі Гілла, що у вантажному терміналі міжнародного аеропорту імені Джона Кеннеді незабаром опиниться велика партія іноземної валюти, що належить німецькій авіакомпанії “Lufthansa”.

Ця інформація спочатку надійшла від Луїса Вернера – співробітника аеропорту, який заборгував Кругману 20 000 доларів через програні ставки (еквівалентно приблизно 104 000 доларів у 2024 році). Вернер не діяв один – разом з ним працював його колега Пітер Грюнвальд.

Раніше ця пара вже робила успішну крадіжку у “Lufthansa”: у 1976 році вони викрали 22 000 доларів в іноземній валюті, що в перерахунку на 2020-і роки становить приблизно 122 000 доларів. Цей інцидент зміцнив упевненість Вернера у тому, що можна провернути ще більш масштабну операцію. Так і почалося планування найбільшого пограбування століття.

Хід подій: пограбування Lufthansa 1978 року

Рано-вранці 11 грудня 1978 року група озброєних людей у ​​масках увірвалася до вантажного термінала “Lufthansa” в аеропорту імені Кеннеді. Їм допоміг проникнути Луїс Вернер, працівник аеропорту, який допомагав банді через борги. Вернер надав їм важливі відомості про те, де зберігаються гроші і як уникнути заходів безпеки.

Банда втихомирила співробітників нічної зміни, змусивши їх лягти на землю, поки вони робили наліт на вантажне сховище. Всього за 64 хвилини вони занурили у свій фургон для втечі понад 5 мільйонів доларів готівкою та коштовностей на суму 875 000 доларів. Сигналізація не спрацювала, і грабіжники втекли, не зробивши жодного пострілу. Це було одне із найефектніших пограбувань тієї епохи.

Що було далі?

Хоча саме пограбування пройшло успішно, те, що було за ним, стало показовим прикладом людської жадібності, параної та зради. Маючи мільйони доларів у готівці, що не відстежується, Берк зіткнувся з дилемою – як поділити гроші. Його рішення? Усунути потенційних співучасників.

Едвардсу доручили відвезти фургон до Нью-Джерсі, де його мали знищити на звалищі разом з усіма можливими доказами. Однак натомість він залишив його перед пожежним гідрантом біля будинку своєї дівчини. Через два дні після пограбування поліція виявила фургон, вилучила його та з’ясувала, що номери були вкрадені. Під час обшуку знайшли відбитки пальців Едвардса, що дозволило поліції знайти слід.

Після цього капо сім’ї Луккезе Пол Варіо наказав Де Сімоне усунути Едвардса. Він отримав він клану Луккезе п’ять пострілів у голову.

Федеральне бюро розслідувань вже за три дні після нальоту запідозрило, що за ним стоїть команда Берка. Знайдений фургон, а також зв’язки Едвардса з гангстерами з “Robert’s Lounge” відіграли ключову роль у цьому. Агентами ФБР було встановлено цілодобове спостереження за підозрюваними: їх відстежували з гелікоптерів, прослуховували автомобілі, телефони у “Robert’s Lounge” і навіть найближчі вуличні телефони. Незважаючи на фонові шуми, ФБР вдалося записати кілька компрометувальних розмов. Зокрема, Сепі розповідав невідомій людині про “коричневу валізу та сумку Lufthansa”, а своїй дівчині натякав: “… хочу подивитися… де гроші… викопай яму в підвалі (нерозбірливо) у дворі…”. Однак цих записів виявилося недостатньо для отримання ордера на обшук та прямого доказу причетності злочинців до пограбування.

За словами Гілла, Берк впав у паніку, коли усвідомив, що провал Едвардса привернув надто багато уваги, і вирішив усунути всіх, хто міг би навести слідство на нього. Більшість учасників пограбування було ліквідовано, що звело до мінімуму кількість доказів та потенційних свідків.

Проте слідчі змогли зібрати достатньо доказів, щоб притягнути до відповідальності Луїса Вернера, того самого працівника аеропорту у боргах, за участь в організації злочину. У 1979 році він виявився єдиною людиною, засудженою за це пограбування, отримавши 15-річний тюремний термін. Інші учасники пограбування “Lufthansa” так і не були знайдені.

Вкрадені гроші та коштовності так і не були знайдені

Не вдалося також знайти й вкрадені гроші та коштовності. Масштаб злочину зробив це пограбування одним із найгучніших і найтриваліших розслідувань в історії США. Через десятиліття слідчі продовжували розшукувати причетних, але багато ключових постатей або зникли, або були вбиті.

Останній арешт, пов’язаний із цим злочином, відбувся аж у 2014 році, коли було затримано Вінсента Асаро, одного з передбачуваних учасників нальоту. Однак попри свідчення свідків і подані докази, він був виправданий судом. Це стало черговим підтвердженням того, наскільки ретельно злочинці стерли сліди та як важко було встановити істину.

Історія пограбування “Lufthansa” досі є однією з найзухваліших афер 20 століття. Її деталі лягли в основу багатьох книг, фільмів та документальних серіалів. Одним з найвідоміших є фільм “Славні хлопці” 1990 року, де розповідається історія Джеймса Берка у ролі Роберта де Ніро. У картині він постає жорстоким, розважливим і параноїдальним злочинцем, який після пограбування “Lufthansa” вирішує усунути майже всіх його учасників, побоюючись зради та зайвої уваги з боку влади.

А все-таки, головне питання так і залишилося без відповіді: де ж таки зникли мільйони доларів, здобуті тієї ночі?